October 6th, 2013

Реально страшно же.

 Нет,ну серьёзно,увидев в сумерках такую инсталляцию у неподготовленного человека душа в пятки уйдёт точно.Плетёные человеки из сказки ужасов какие то,и букетик не спасает.

Collapse )
promo lupersolski february 2, 2013 11:50 9
Buy for 30 tokens
Когда-то Жорж Санд, говоря о противоречивой натуре своего соотечественника, очень точно подметила: «Никогда это сердце не испытывало жара благородного деяния, никогда честная мысль не проходила через эту трудолюбивую голову. Он — такая редкостная чудовищность, что род человеческий,…

Не могу удержаться.

Хоть тема у всех уже поперёк горла,однако статья  остроумная и совсем не злобная на фоне сегодняшнего мегабоксосрача.
Кто не читает по украински-переводчик в помощь.
 Комменты оставляйте у автора,если чо:)


Оригинал взят у reznichenko_d в Онуки Сварога


Бій Повєткіна проти Кличка ще раз довів – нема сенсу кидатися з монтировкою на комбайн. За Повєткіна хотілося вболівати, бо відчувався характер – панчєр, націоналіст, язичник. Широке руське обличчя, хоч в народних казках малюй. А Кличко – це технологія. Ідеальні білі воїни, расовий феномен, що міг народитися хоч на Балканах, хоч в Австралії. Успішні спортсмени, успішні бізнесмени, успішні політики. Іноді здається, лише участь у криміналі 90-х додає їм якоїсь людяності.

Одразу після гонгу стало видно, як же люто Повєткін боїться Кличка. У перші атаки кидався майже наосліп, під час клінчу хапав за ноги, з рештою, не втримався, впав на рівному місці – і лише тоді трохи заспокоївся. Він заспокоївся, і всі заспокоїлися, бо стало ясно, хто переможе.

Кличко не здивував, – не бився, а цвяхи забивав. Звинувачувати Кличка у відсутності вогнику давно набридло. Все одно, що мати претензії до баштового крану. Але і Повєткін не здивував, а це справді розчарувало.

Ситуація ясна – якщо стоїш від Кличка далеко, той починає розстрілювати своїми колотушками, в жодному кутку рингу не сховаєшся. Пройти в ближній бій крізь лопаті кулаків можна, але що там робити?.. Повєткін пірнав під руку (що логічно, зважаючи на різницю у зрості), влучив 28 разів у корпус і 31 у голову. Кличко схему зрозумів, пристрілявся, і зустрічними ударами виписав аж 139, – всі до єдиного в голову. До того ж, коли Повєткін залізав супротивнику під пахву, Кличко без зайвих рефлексій всією чемпіонською вагою повисав йому на шиї, і росіянин половину бою проносив на собі 109 кілограмів, а такі навантаження бадьорості не додають.

Що в цій ситуації можна було зробити? Ми не знаємо. Важко, важко битися з комбайном. Залишається показувати характер - і це Повєткін зробив. Молодець. Отримай свій гонорар в касі, ти чесно заслужив, хай навіть бій не став подією у світі боксу.

…А от коли поєдинок перемістився в інтернет – отут стало цікаво.

Це була найсимволічніша слов’янська сутичка за всю історію боксу. Українець проти росіянина, в Москві. Москва сказилася: Кобзон з оркестром співає гімн, Держдума у залі повним складом підспівує, Міхалков, Валуєв, Розенбаум – «внукі Сварога, славниє дєті». Для повної картини не вистачало замполіта Кирила Гундяєва, в чию патріаршу раду з культури входить спортсмен, член «Єдиної Росії» Олександр Повєткін. Вся сцена нагадувала кіношну зустріч Роккі Бальбоа з Іваном Драго. «Русскій вітязь» проти… проти кого?

Російський інтернет вже визначив – проти «бандерівського гей-масона», «німецького жидотюрка». Замовкли прибічники «триєдиного руського народу». Точніше, не замовкли, а засичали, мов припечені коти, коли чужий (українець) переміг свого (росіянина). Куди й поділися лагідні казки про єдність великоросів та малоросів. І це при тому, що Кличко не грався в націоналістичні понти, не виходив на бій під «Козацький марш» (хоча аналогом «Онуків Сварога», мабуть, були б «Машингвери-штурмгевери»).

І що в результаті? В результаті – нема ніякого «триєдиного руського народу». Навіть якщо колись і був – вже нема.